Відень пронизаний мережею мостів, кожен з яких має свою унікальну історію. Серед них особливе місце посідає Марієнбрюке (Marienbrücke). Цей міст не просто з’єднує береги Дунайського каналу, він став свідком багатовікових змін у житті міста. Від його перших дерев’яних конструкцій до сучасних інженерних рішень, Марієнбрюке є невіддільною частиною віденського пейзажу та відображенням архітектурної та історичної еволюції столиці. Далі на viennafuture.eu.
Проєкт, будівництво та назва: від ідеї до мосту
У центрі Відня, де зустрічаються історія та сучасність, простягається Марієнбрюке – міст, що не лише з’єднує два знакові райони міста. Він є втіленням інженерної думки та художнього смаку свого часу. Розташований на північному кінці жвавої площі Schwedenplatz, міст слугує природним продовженням вулиці Rotenturmstraße, перетинаючи Дунайський канал та поєднуючи Innere Stadt (1-й район) з Leopoldstadt (2-й район).
Свою назву міст отримав завдяки центральній прикрасі – витонченій статуї Діви Марії (Marienstatue), роботи Ганса Швате. Історія будівництва Марієнбрюке бере свій початок у 1904 році, коли було проведено конкурс на найкращий проєкт. Серед учасників був навіть видатний архітектор Отто Вагнер зі своїм ескізом. Проте для реалізації обрали проєкт Йозефа Гакгофера та Альбрехта Печі. Їхня аркова конструкція, що спочатку передбачала алюмінієві фігури, втілилася у більш мінімалістичному, але не менш виразному оформленні.
Міст було урочисто відкрито 17 травня 1906 року, і з того часу він незмінно служить віденцям. Встановлена у центрі скульптура Марії роботи Швате стала символом моста, додаючи йому особливого, впізнаваного шарму. Марієнбрюке є чудовим прикладом того, як інженерні рішення та мистецька візія можуть гармонійно поєднуватися, створюючи не лише функціональний об’єкт, а й знакову пам’ятку, що відображає дух Відня.
Руйнування мосту під час Другої світової війни
Історія Марієнбрюке зазнала трагічного зламу під час Другої світової війни. У квітні 1945 року, в період жорстоких боїв за звільнення міста, міст був підірваний Червоною армією, перетворившись на руїни. Зруйнований міст став серйозною перешкодою, але життя Відня потребувало продовження. Щоб зберегти сполучення з другим районом, на уламках конструкції, що виступали з води, був оперативно зведений імпровізований пішохідний міст.
Цей тимчасовий перехід забезпечував життєво необхідний зв’язок, доки місто оговтувалося від лиха. Однак, у 1946 році цей тимчасовий дерев’яний міст, разом з іншими конструкційними залишками, довелося знести. Це було необхідно для відновлення судноплавства Дунайським каналом, що було критично важливим для логістики та відбудови.
Наступні роки були періодом тимчасових рішень. З 1948 по 1961 рік для забезпечення пішохідного сполучення на місці Марієнбрюке та сусіднього Зальцторбрюке (Salztorbrücke) використовувався інший тимчасовий перехід. Лише після завершення будівництва нового Зальцторбрюке, цей останній тимчасовий міст був демонтований.
Історія Марієнбрюке у повоєнні роки є яскравим свідченням незламності віденців, їхньої здатності долати руйнування та тимчасові труднощі заради відновлення нормального життя та відбудови свого міста.
Відбудова мосту після війни
Відродження самого Марієнбрюке стало символом повоєнної відбудови Відня. Міст був повністю відновлений, але вже з використанням новітніх технологій: він став першою великою залізобетонною спорудою у Відні. Проєкт нового мосту розробив Карл Єгер, а художню пораду надав Адольф Гоч.
Урочисте відкриття оновленого Марієнбрюке відбулося 25 жовтня 1953 року за присутності мера Відня Франца Йонаса. Marienbrücke виявився на 5 метрів довшим за свого попередника. Тоді ж було оновлено покриття та входи до станції метро U-Bahn (лінія U4), що забезпечило зручніше сполучення та інтеграцію мосту в міську транспортну мережу.
Історія статуї Діви Марії
Історія Марієнбрюке нерозривно пов’язана з долею статуї Діви Марії, що прикрашала його центральну частину. Ця скульптура, яка була не лише мистецьким твором, а й духовним символом, пройшла крізь воєнні лихоліття та десятиліття забуття, щоб врешті-решт повернутися на своє законне місце.
Оригінальна статуя Діви Марії, створена видатним митцем Гансом Швате, була справжнім шедевром у стилі модерн. Вона зображувала Мадонну з немовлям, оповиту вінком з троянд, і символізувала знищення гріха. Ця унікальна скульптура була урочисто освячена єпископом-помічником Ґодфрідом Маршаллом 16 жовтня 1909 року, ставши невіднятною частиною мосту та духовної спадщини Відня. На жаль, як і сам міст, оригінальна скульптура була зруйнована у квітні 1945 року під час останніх днів Другої світової війни.
Післявоєнне Відродження міста призвело до спроб відновити втрачені символи. У 1951 році була створена спрощена копія статуї, автором якої став Оскар Тіде. Проте через проблеми з транспортом її встановили не на мосту, а на набережній Франц-Йозефс-Кай (Franz-Josefs-Kai), вище за течією від Марієнбрюке. Пізніше, під час реконструкції міської залізниці (Stadtbahn) для будівництва лінії U4, її тимчасово демонтували та зберігали, чекаючи на кращі часи.
Історична справедливість і належне визнання повернулися лише через десятиліття. 8 вересня 1983 року, напередодні Дня австрійської католицької церкви, статуя Діви Марії – відреставрована за оригінальними моделями Швате та завершена – була тріумфально повернута на своє історичне місце в центральній частині Марієнбрюке.
Які важливі події проводились на мосту?
Марієнбрюке – це не просто інженерна споруда, що з’єднує береги Дунайського каналу; це місце, що стало свідком значущих подій та слугує важливим пунктом для зустрічі Відня зі світом. Його розташування та символічне значення зробили його ідеальним місцем для особливих церемоній.
Однією з найвизначніших подій в історії мосту стала урочиста зустріч Папи Івана Павла II 23 червня 1988 року. Папа прибув до Відня після польоту з аеропорту, і саме на Марієнбрюке його зустрічали мер міста Гельмут Зільк та інші високопоставлені представники. Під час цієї знаменної події Папа зупинився для короткої молитви на мосту, надавши цьому місцю особливого духовного значення та підкресливши його важливість для міста.
Окрім історичних подій, Марієнбрюке відіграє ключову роль у сучасному туристичному житті Відня. Міст розташований безпосередньо біля причалу для туристичних кораблів. Саме звідси відправляються судна, включаючи швидкісний Twin City Liner, який здійснює рейси до Братислави. Це робить Марієнбрюке не лише важливою транспортною артерією, а й воротами до міста для численних туристів та символом відкритості Відня світові.
Від моторошного до розважального
Історія Марієнбрюке сповнена не лише архітектурних трансформацій, а й несподіваних цікавинок, що відображають міське життя крізь століття. Одна з таких незвичайних сторінок пов’язана з так званим «м’ясним ефектом». Ще у XV столітті Дунайський канал під мостом використовувався для спуску худоби на забій. На жаль, відходи від тварин тоді розвантажувалися прямо у воду, створюючи доволі неприємний запах та вигляд. Навіть із появою пізніших мостів ця традиція деякий час зберігалася, і містки продовжували височіти над брудними водами каналу. Це є яскравим контрастом із сучасним виглядом каналу, що сьогодні є популярним місцем для відпочинку.
Сьогодні район навколо Марієнбрюке та сусіднього Шведенбрюке перетворився на жвавий пивний сквер вздовж Дунайського каналу. Влітку тут вишиковуються численні лавки та бари, де віденці та туристи насолоджуються прохолодними напоями, сидячи просто під мостом. Це є справжнім відображенням зміни епох та кардинально відрізняється від середньовічної моторошної історії, демонструючи еволюцію міського простору.
Джерела: cityabc.at, www.meinbezirk.at, www.geschichtewiki.wien.gv.at, www.vdonaukanal.eu, www.geschichtewiki.wien.gv.at