Становлення Відня – це не лише історія династії Габсбургів чи середньовічної торгівлі. За дивовижними палацами й великими австрійськими імператорами стоять тисячі років життя. До того, як з’явився Відень, тут жили кельти, римляни та інші народи. Це історія ґрунту, річок, горбів і зловісних вторгнень. В цьому матеріалі на сайті viennafuture.eu ми зануримося в те, що було до сучасного міста Відень.
Доісторичне населення сучасного Відня
Археологічні дослідження показують, що вже в епоху мезоліту люди проходили через долину Дунаю біля того місця, де згодом постане Відень. На території Віденського басейну були знайдені крем’яні знаряддя, наконечники стріл та рештки кісток тварин. У пізньому неоліті, приблизно 3 000 років до н.е., дунайська культура залишила сліди на території сучасного району Ландштрассе (Landstraße).
Бронзова й залізна епохи (приблизно 2 000 – 800 роки до н.е.) залишили на території сучасного Відня численні могильники з попелом, урнами та спаленнями. Особливо багато їх було в межах районів Зіммерінг (Simmering) та в уже згаданому Ландштрассе (Landstraße). Також у кількох місцях були знайдені залишки поселень із керамікою. Особливо важливим є гора Леопольдсберг. Тут зафіксовано археологічні сліди поселень бронзової доби.
У період Гальштат (800 – 450 роки до н.е.) на горі Леопольдсберг існувало стале укріплено-ремісниче поселення із землянками, слідами господарської діяльності та керамічними знахідками. Воно відігравало певну локальну роль у межах Віденського басейну.
Коли настав перехід до латенської (La Tène) культури, життя на горі Леопольдсберг було теж доволі активним. Тут знайдено велику кількість виробів із бронзи, особливо фібул – бронзових застібок. Серед археологічних надбань також і уламки горщиків з орнаментами.
Кельти, плем’я боїв і гора Леопольдсберг
У період II-I ст. до н.е. на землях Віденського басейну осіли кельтські групи. Леопольдсберг часто трактували як місце одного з локальних укріплених поселень. Проте сучасні дослідження уточнюють, що це не було велике городище в класичному сенсі, а значне поселення регіонального рівня.
На горі Леопольдсберг було знайдено кераміку зі східними орнаментами (сучасна Словаччина). Також зустрічалися й орнаменти з північних регіонів (Моравія). Це свідчить про торгівельні чи культурні контакти.
Центр кельтських боїв був ближче до Пресбурга (сучасне місто Братислава). Леопольдсберг вони використовували як периферію, але лише до середини I ст. до н.е. Згодом він зовсім перестав функціонувати. Ймовірно, через римський тиск чи внутрішню трансформацію.
Про римський період
У I ст. н.е. на території сучасного Відня поселилися римляни. У 16 році до н.е. сюди увійшла провінція Норик, а Дунай став кордоном. Приблизно в 97 році н.е. почали будувати військове поселення – Віндобона. Його загальна площа сягала близько 455 × 500 метрів. У складі такого табору було до 6 000 легіонерів.
Навколо військового поселення розташовувалася цивільна частина. Тут були ремісничі майстерні, житлові квартали, майстерні з кераміки, виробництво цегли. У період розквіту (II ст. – перша половина III ст.) у Віндобоні й навколо вже жили близько 30 000 мешканців. У 212 році це поселення отримало міський статус.
Під час великих повеней у III ст. північна частина новоствореного міста зазнала руйнувань – коригування плану, втрати ділянок. У IV ст. Віндобона стала командним центром римської флотилії Паннонійського флоту. До пізньої античності (V ст.) місто зберігало фортифікації, але піддаючись численним навалам та виводячи свої військові гарнізони – почало занепадати.
Від занепаду римлян до раннього Середньовіччя
Після 430-450 років римське військове управління у Віндобоні почало слабшати. Військові гарнізони вивели, частина населення покинула територію або асимілювалася.
Згодом римські сліди інтегрувалися до середньовічної структури. Протягом кількох століть використовувалися частини старих мурів. Наприклад, зовнішні стіни військового табору проходили через сучасні вулиці Наглергассе, Грабен, Крамергассе, Рінгштрассе, Рабенштайг.
У VI-VII століттях на територію навколо Відня прийшли авари та слов’яни. Перші, до прикладу, правили під проводом ханів, другі становили значну частину населення. В середині VIII-IX століть Франкська імперія просунулася східніше. І, як наслідок, авари інтегрувалися. У 996 році з’явився договір Ostarrîchi, який згадував територію, що включала майбутній Відень.
До кінця X століття територія міста увійшла до складу Угорського королівства. Самі угорці загрожували східним землям Священної Римської імперії, а Відень згадується серед прикордонних зон.
Географія, річка, ландшафт як формувач ранніх поселень
Географія Відня – це ключ до розуміння всіх інших пластів. Відень лежить у Віденському басейні – великій улоговині, на заході обмеженій Віденським лісом.
Одне з найважливіших географічних утворень – Віденська брама – місце, де Дунай проривається крізь край Віденського лісу. З правого боку гора Леопольдсберг (425 м), з лівого – Бизамберг (358 м). Віденська брама формувалася водами Дунаю та бічними потоками протягом близько 350 000 років.
Річка Дунай – це основна транспортна артерія. Споконвічно вона мала численні рукави та острови. Це полегшувало переправу, створювало гавані, майданчики для причалів… До того ж природні річкові тераси та алювіальні відклади забезпечували родючі ґрунти для землеробства близько до Дунаю.
Водночас водні потоки з Віденського лісу постачали прісну воду до навколишніх поселень. Наприклад, колись існували акведуки та водоводи для римського міста.
Географічне положення Відня на перехресті давніх торгових артерій – вздовж Дунаю (захід-схід) і вздовж альпійського підніжжя (південь-північ). Це означало, що військове поселення Віндобона стало вузлом для транспорту, легкого сполучення, оборони та економіки. Не випадково римляни обрали саме це місце.
Населення, культи та культура до появи середньовічного Відня
У місті Віндобона жили не лише солдати. Було багато цивільних – сімей ветеранів, ремісників, торговців, обслуговчого персоналу тощо. Серед римських знахідок – надгробки, меморіальні плити з іменами солдатів або їх родичів. Наприклад напис “T. Vettius Rufus, Zenturio Legio XIV, Opfer für die Nymphen” був знайдений на території центральної частини Відня (Hohen Markt).
У середині II – III ст. тут панував мітраїзм, бо знайдено скульптури та нафтові вівтарі, пов’язані з цим культом. Християнство в цей регіон проникло дещо пізніше. Один з найвідоміших римських християнських надгробків був датований кінцем IV ст. Він відомий як надгробок Sabina. Його також знайшли на Hohen Markt.
Мовою правління, права та листування була латинська. Водночас зберігалися кельтські елементи, особливо у топоніміці, орнаменті, ремеслах. Наприклад, назва Віндобона – це гібрид кельтсько-латинської етимології: windo- (“білий”) + bona (“основа, дно”).
Серед тогочасної матеріальної культури: кераміка Terra Sigillata (імпортована з Галлії та інших регіонів), місцева кераміка з орнаментами, прикраси, залізні інструменти, уламки будівель, стіни з білого тинькування, фарби, фрески з виноградними мотивами.
Джерела: