Відень – це місто, де камінь говорить мовою імперій, мистецтва і революцій. Кожна будівля тут – не просто споруда. Це голос історії: Габсбурги, бароко, сецесія, модерн і сучасність. Якщо уважно пройтись по вулицях Відня, то можна прочитати епохи, стилі, ідеали. Далі на сайті viennafuture архітектурні символи, без яких неможливо уявити Відень.
Готичне серце Відня, або собор Святого Стефана
Собор Святого Стефана (Stephansdom) – одна із найважливіших архітектурних, історичних і символічних пам’яток Відня. Він стоїть на Штефансплац у 1 районі (Іннере-Штадт) і є не просто центральним храмом, а справжнім мірилом часу, стилів і віри.
Зовнішня довжина собору становить 108,7 м, внутрішня – 107,2 м. Загальна ширина нави без башт – 34,2 м, із баштами – близько 72,0 м. Висота середньої нави – 28,0 м, бічних – 22,4 м. Тринефні хори мають висоту також 22,4 м.
Найвища башта собору Святого Стефана – Південна. Вона сягає 136,44 м. Водночас висота недобудованої Північної – 68,3 м. На західному фасаді є дві язичницькі башти – одна приблизно 66,3 м, інша – 65,3 м.
Перша романська церква на місці сучасного собору Святого Стефана була збудована в 1147 році. Друга – у 1263 році. А ось теперішній собор звели у першій половині XIV ст. До 1511 року він набув свого сучасного вигляду.
У соборі знаходиться “Wiener Neustädter Altar” – п’ятичастинний вівтар-поліптих з крилами. Він датований приблизно 1447 роком, а був придбаний Віднем у 1883 році. Також у стінах собору є пам’ятник імператору Священної Римської імперії Фрідріху III. Він був виготовлений на замовлення за 30 років до його смерті. Катакомби під собором зберігають поховання, кістки епох чуми та інших трагедій, а також неоціненні реліквії Габсбургів.
Варто відзначити, що собор Святого Стефана має найбільший дзвін Австрії. Його вага становить близько 21 383 кг, діаметр – 314 см, висота з короною – 294 см. Він знаходиться в Північній башті.
Символ віри, влади й пам’яті, або собор Святого Карла
Коли імператор Карл VI у 1713 році пережив нову хвилю чуми у Відні, він урочисто пообіцяв побудувати церкву на честь святого Карла Борромея. У лютому 1716 року в 4 районі Відня (Wieden) на Карлсплатц почалося будівництво.
Архітектором став Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах (1656-1723 роки). Після того як він помер, проєкт завершив його син – Йозеф Емануель Фішер фон Ерлах (1693-1742 роки). Кінцева дата завершення собору Святого Карла часто вказується як 1737 рік чи 1739 рік (залежно від джерела).
Фасадна концепція дуже символічна – центральний портик, подібний до грецького храму та дві високі тріумфальні колони висотою близько 47 м, які нагадують колони Траяна в Римі. На цих колонах розміщені спіральні рельєфи, що розповідають про життя святого Карла Борромея – сцени чудес, молитви, зцілення.
Купол собору має приблизно 74 м висоти. Внутрішня його поверхня оздоблена фресками Йоганна Міхаеля Ротмайра та Гаетано Фанті. Площа цих фресок близько 1 250 м².
У середині собору – високий вівтар, колони, мармурові деталі, скульптури. Все витримано у бароковій стилістиці, з поєднанням римських, візантійських і палладіанських елементів.
Дзвони цього собору належать до одних із найбільших церковних дзвонів Відня. Органну систему було змінено у 1847 році та реконструйовано у 1989 році.
Гофбурґ – палац, що збирав імперію
Гофбурґ – це не одна будівля, а цілий комплекс будівель. Він формувався поступово з XIII століття через Середньовіччя, Відродження, класицизм і модернізм. Основні компоненти:
- Швейцарський корпус (Schweizertrakt);
- низка резиденцій (Amalienburg);
- Леопольдово крило (Leopoldinischer Trakt);
- кінний корпус (Stallburg);
- Австрійська національна бібліотека (Österreichische Nationalbibliothek);
- імператорська скарбниця (Schatzkammer) тощо.
Особливо значущою є “Зала величі” (Prunksaal) Австрійської національної бібліотеки, створена ще Йоганом Фішером у 1723-1726 роках.
Гофбурґ виконував роль центру політичної влади, культури та науки. Тут жили й правили імператори та найвпливовіші люди Австрії. Тут зберігалися архіви, королівські колекції та бібліотеки.
У XIX столітті, з появою концепції Рінгштрассе, Гофбурґ планували розширити аж до великого імператорського форуму на місці сучасної площі Марії-Терезії. Але багато амбітних планів так і не були реалізовані.
Станом на кінець першої чверті XXI століття, Гофбурґ – це музейний комплекс. Тут є й Імператорські апартаменти, і музей Сісі, і Скарбниця (Schatzkammer), і музей Епохи Габсбургів тощо. Масивні фасади Гофбурґа, куполи, скульптури, двори формують “історичне ядро” Відня.
Йоган Фішер і барокова революція у Відні
Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах народився 20 липня 1656 року в Граці (200 км до столиці Австрії), помер 5 квітня 1723 року у Відні. Він один із найвидатніших архітекторів доби бароко. У Відні він створив такі важливі проєкти, як собор Святого Карла та Австрійська національна бібліотека. Він мав значний вплив на стиль палаців і церков у центрі міста.
Йоган Фішер не просто копіював античні мотиви, а інтерпретував їх, поєднуючи римське, грецьке, візантійське, бароко в одній структурі. Він виділив це у своїй праці “Проєкт історичної архітектури” (“Entwurff einer historischen Architektur”).
Йоган Фішер відстоював, що архітектура має бути “універсальною” – залежати не від регіональних стилів, а від загальної історії цивілізацій. У соборі Святого Карла це видно: портик як у греків, колони як у Римі, купол з великою барабанною базою – натяк на Сан-Софію. Його син, Йозеф Емануель Фішер фон Ерлах, під час добудови змінив пропорції, а саме зменшив висоту барабана купола, змінив кілька декоративних деталей.
Йоган Фішер також брав участь у стандартизації архітектури імперії. Він об’єднував фасади, напрямні елементи, дорожні осі, що вплинуло на масштабні проєкти у Відні. Його спадщина (його задум “історичної архітектури”) стала еталоном для архітекторів XVIII століття у Відні й за його межами.
Австрійський банк, або модерн на межі епох
На початку XX століття Відень переживав бурхливий розвиток віденського сецесіону. У цьому контексті архітектор Отто Вагнер (1841-1918 роки) став тією фігурою, яка “переломила” традицію імперського декору на користь функціоналізму і модернізму.
Майстерня Отто Вагнера отримала замовлення на імперське поштово-ощадне відомство на Рінгштрассе. Будівництво відбувалося у дві фази: 1904-1906 роки – основна, 1910-1912 роки – добудови та розширення.
Вийшла ж 8-поверхова будівля – одна з ключових споруд модерну у Відні. Поверхи облицьовані білим мармуром з металевими “заклепками” (декоративними алюмінієвими болтами, що імітують кріплення панелей). Всього на фасаді використано приблизно 17 000 “заклепок”. Нижній і верхній поверхи також мають гранітні плити.
Усередині головна касова зала – це об’ємний простір зі скляним дахом, ретельно продуманим освітленням та вентиляцією. Деталі інтер’єру, такі як лампи, дверні ручки, меблі теж створювалися за дизайном Вагнера.
У сучасності будівля функціонує як науково-культурний центр. Частина площі орендується для Австрійської академії наук, для Інституту прикладного мистецтва та виставкових просторів. Загальна площа будівлі становить 40 000 м², а орендна площа – близько 8 800 м².
Джерела: