Історія трамвая у Відні – це захоплива подорож крізь часи, що розпочалася з кінних екіпажів і розвинулася до однієї з найбільших електрифікованих трамвайних мереж у світі. Цей шлях не лише відображає дивовижний технічний прогрес у транспортній сфері, але й тісно переплітається із соціальними змінами та міським плануванням столиці Австрії. Віденський трамвай став не просто засобом пересування, а й живим свідком та активним учасником розквіту міста. Далі на viennafuture.eu.
Віденський трамвай: як “Бім” став серцем міста
На вулицях Відня пульсує розгалужена мережа трамваїв, які ласкаво називають “Бім”. Його історія – це захоплива розповідь про технічний прогрес і адаптацію, що перетворила кінні екіпажі на одну з найбільших та найефективніших трамвайних систем у світі.
Все почалося у 1865 році з відкриттям першої кінної трамвайної лінії. Це був скромний старт, але він заклав основу для майбутньої величезної мережі. Невдовзі після цього була заснована Віденська трамвайна компанія (WT), а згодом, у 1872 році, з’явився і конкурент – Нова Віденська трамвайна компанія (NWT).
Епоха пари розпочалася у 1883 році, коли містом поїхав перший паровий трамвай, що стало кроком до більшої потужності та швидкості. Проте справжня революція відбулася у 1897 році з початком електрифікації мережі та її муніципалізації. Це був переломний момент, що дозволив трамваю стати основним видом громадського транспорту.
Як кінний трамвай започаткував транспортну еру Відня?
Уявіть собі Відень середини XIX століття. Вулиці, вимощені бруківкою, наповнені метушнею, і ось, серед карет та пішоходів, з’являється щось нове: вагони на рейках, що тягнуться кіньми. Так, у 1865 році, розпочалась історія віденського трамвая, який згодом стане однією з найбільших мереж у світі.
Ці перші трамваї, що були справжнім дивом на той час, швидко отримали лагідне прізвисько – “Glöckerlbahn”, або “дзвіночковий поїзд”. Назва походила від маленьких дзвіночків на кінських упряжках, які сповіщали перехожих про наближення нового виду транспорту.
Насправді поява кінного трамвая не була цілковитою несподіванкою. Йому передували різноманітні маршрути фургонів та автобусів, які вже перетинали місто. Ба більше, у 1840-1842 роках у Відні існував своєрідний “прадід” трамвая – коротка лінія на дерев’яних рейках під назвою “Brigittenauer Eisenbahn”. Вона пролягала від Дунайського каналу до Брігіттенау, до Колізею, але її історія була недовгою.
З появою кінного трамвая на рейках, який на той час вважався частиною залізниці та підпорядковувався Міністерству торгівлі, Відень зробив сміливий крок у розвитку міського транспорту. Проте, саме цей вибір (а також відносно пізня електрифікація мережі порівняно з іншими великими містами) мав свої наслідки. Він призвів до того, що Відень дещо забарився з розвитком альтернативних рішень, таких як будівництво метро, зосередившись на кінному трамваї. Попри ці особливості, кінний трамвай заклав міцний фундамент для сучасної трамвайної системи Відня, що стала символом міста і його ефективного громадського транспорту.
Як Відень наповнився димом і гудками: поява парового трамвая
Все почалося 27 жовтня 1883 року, коли компанія Krauss & Comp (пізніше відома як DTKC) відкрила свою першу лінію. Вона з’єднала віденське передмістя Гітцінґ (сьогодні частина 13-го району) з містечком Перхтольдсдорф на південь від Відня. Це був прорив, що дозволив швидше та ефективніше діставатися за межі міста. За чотири роки, у 1887-му, цю лінію продовжили аж до Медлінга. Хоча сьогодні цей маршрут вже повністю електрифікований і курсує як лінія 60 від Вестбангофа до Родауна, він зберіг свій історичний шлях.
Не лише південь Відня отримав свої парові трамваї. З 1886 по 1911 рік інший маршрут компанії Krauss & Comp пролягав від Дунайського каналу (поблизу мосту Штефані) через Флорідсдорф до північного передмістя Штаммерсдорф (сьогодні це маршрут лінії 31). Згодом, у 1903 році, в Штаммерсдорфі можна було навіть пересісти на потяги місцевої залізниці до Ауерсталя, що відкривало шлях у Вайнвірт. Від Флоридсдорфа також відгалужувалася лінія до Грос-Енцерсдорфа на краю Лобау, яку електрифікували до 1922 року.
Була й конкурентна “Північно-західна залізниця” (NWT), яка також запускала парові трамваї. Їхній маршрут з 1886 по 1893 рік йшов від передмістя Гауденцдорф до станції Відень-Майдлінг, а далі на південь, до Вінер-Нойдорфа. Ця остання ділянка стала частиною відомої місцевої залізниці Відень-Баден (“Баднер Бан”), яка з 1907 року працює на електриці й функціонує досі.
Згодом, з розвитком технологій, усі ці парові маршрути поступово перевели на електричний рух. Проте, саме парові трамваї стали важливою віхою в історії віденського транспорту, розширивши межі міста та зробивши його ближчим для тисяч мешканців, залишивши по собі не тільки рейки, але й незабутній образ диму, що клубочився над дахами Відня.
Поява електричних трамваїв у Відні
У 1897 році вулицями Відня, після галасливих парових та кінних трамваїв, вперше проїхав електричний трамвай. Це сталося 28 січня на маршруті, що сьогодні відповідає лінії 5. Ця подія ознаменувала справжню революцію: електричні трамваї були тихішими, не мали запаху й одразу завоювали симпатії віденців.
Місто швидко оцінило переваги нового транспорту. Вже у 1899 році Відень отримав 90-річну концесію на експлуатацію електричних трамвайних ліній, що фактично означало муніципалізацію всієї трамвайної мережі. Це дозволило міській владі взяти під свій контроль розвиток транспорту, а у 1903 році була придбана й мережа “Нової Віденської трамвайної компанії”. Так, за кілька років, Відень перетворився на місто з ефективною та екологічною (на той час) трамвайною системою.
Трамвай Відня у міжвоєнний період та роки війни
Міжвоєнний період (1920–1930-ті роки) став справжньою золотою ерою для віденського трамвая. У 1928 році його мережа сягнула 292 кілометрів, а до 1930 року досягла свого історичного піка – 318 кілометрів. У ці роки трамвай був беззаперечним головним видом громадського транспорту у Відні, забезпечуючи зв’язок між усіма районами міста.
На жаль, часи розквіту змінилися суворими випробуваннями. Після “аншлюсу” Австрії до Третього Рейху у 1938 році трамвайний рух у Відні перевели з лівостороннього на правосторонній. Це була серйозна зміна, що вимагала адаптації всієї системи.
Друга світова війна завдала нищівного удару всій трамвайній мережі. Через постійні бомбардування вона зазнала значних пошкоджень. Але, попри все, залишалася життєво важливим засобом пересування для мешканців міста. З 3665 пасажирських вагонів, які були на початку війни, 587 було знищено повністю, а 1536 – пошкоджено.
Після запеклої битви за Відень, вже 28 квітня 1945 року, як тільки дозволяла ситуація, перші п’ять трамвайних ліній змогли відновити роботу. Це стало символом відродження міста. Хоча повне відновлення всієї мережі зайняло багато часу і тривало до 1950 року, а деякі короткі ділянки так і не були введені в експлуатацію, трамвай знову довів свою незамінність у відбудові мирного життя.
Цікаво! Для тих, хто цікавиться історією трамваїв, у Відні працює Музей транспорту “Remise”, розташований у колишньому трамвайному депо. Музей має одну з найбільших колекцій історичних трамвайних вагонів у Європі.
Сучасний етап розвитку трамвайної системи
Сьогодні Віденська трамвайна мережа є справжньою гордістю міста. Вона ще й одна з найбільших у світі. З понад 170 кілометрами маршрутів та 29 активними лініями, трамваї залишаються абсолютно незамінною частиною громадського транспорту Відня. Вони гармонійно доповнюють метро та автобус, створюючи ефективну та розгалужену систему, яка щодня перевозить мільйони пасажирів, продовжуючи свою багатовікову історію як невіднятний символ австрійської столиці.
Джерела: www.geschichtewiki.wien.gv.at, austria-forum.org, www.wienenergie.at, kiwithek.wien