XX століття відкрило нову еру для людства – еру польотів. У той час, коли лише одиниці наважувалися мріяти про підкорення неба, знаходилися інженери, що перетворювали ці мрії на креслення, а креслення – на реальні машини. Серед цих сміливців стоїть Іго Етріх. Цей австрійський авіаконструктор не просто створював літаки, він формував саме уявлення про можливості повітроплавання, розширюючи горизонти інженерної думки. Далі на viennafuture.eu.
Сторінками біографії
На світанку XX століття, коли людство лише починало освоювати небо, народилися генії, чиї ідеї та винаходи змінили світ. Одним із таких провидців був Іго Етріх, чиє ім’я стало синонімом інновацій в авіабудуванні. Народившись 25 грудня 1879 року в Обер-Штаре-Место (сучасний Трутнов, Чехія), що належало тоді Австро-Угорщині, Іго був сином промисловця Ігнаца Етріха-старшого, засновника лляної фабрики, що забезпечило йому не лише міцне матеріальне підґрунтя, а й, ймовірно, схильність до технічного мислення.
Свою пристрасть до повітроплавання Іго Етріх розвинув під час навчання в Лейпцигу, де був глибоко натхненний новаторськими роботами німецького авіаконструктора Отто Лілієнталя, відомого своїми планерами. Ця іскра натхнення спонукала молодого Етріха до практичних кроків: спільно з батьком він почав збирати перші льотні апарати, закладаючи основи для майбутніх звершень.
Вирішальним моментом у його ранній кар’єрі став 1904 рік, коли разом із Францом Вельсом він сконструював безмоторний планер. Він пролетів близько 900 метрів, що було винятковим досягненням для того часу. У 1906 році Іго Етріх здійснив перший пілотований планерний політ у Відні, ще раз підтвердивши свою віртуозність та інженерну сміливість.
Після закінчення Першої світової війни та зміни геополітичної карти Іго Етріх повернувся до Чехословаччини. Він намагався відновити свою діяльність, зокрема налагодити виробництво удосконаленої моделі Sport-Taube, але зрештою, після 1931 року, відійшов від авіаконструкторської діяльності та зосередився на текстильній справі, успадкованій від родини.
Пізніше життя Етріха також було позначене потрясіннями. Після націоналізації його фабрики у 1946 році він був змушений емігрувати до Баварії. Помер Іго Етріх 4 лютого 1967 року в Зальцбурзі, залишивши по собі величезну спадщину. Його поховали у почесній могилі, вшановуючи його як справжнього піонера авіації.
Комерційний та військовий успіх Іго Етріха
Справжнім піком авіаконструкторської діяльності Іго Етріха стало створення моноплана Etrich Taube – «Голуба». У липні 1909 року у Відні Етріх представив першу версію цього літака, а вже у 1910 році – вдосконалену. Завдяки формі крила, «Голуб» демонстрував дивовижну стабільність польоту. Проте однією з дивовижних особливостей літака було його майже непомітне у небі прозоре покриття.
Чудові льотні характеристики та витончений дизайн швидко забезпечили «Голубу» широке визнання. Його комерційний успіх спонукав Етріха до масштабного промислового виробництва. У 1912 році він заснував власний авіазавод Etrich Flieger Werke у Любавці (нині Польща), де виробляв не лише військові версії, а й, наприклад, комфортабельні Luft-Limousinen із закритими кабінами. Згодом, у 1914 році, він також долучився до заснування Brandenburgische Flugzeugwerke.
Taube швидко став серійним літаком в Австро-Угорщині та Німеччині. У період з 1910 по 1918 роки було збудовано близько 246 екземплярів. На початку Першої світової війни «Голуб» активно використовувався як розвідувальний та легкий бомбардувальник, відіграючи значну роль у повітряних операціях. Французький військовий огляд того часу вражено зазначав, що Taube був буквально невидимим у небі – настільки прозорим і тихим він був під час польоту, що створювало значні труднощі для виявлення противником.
Чим надихався Іго Етріх?
Іго Етріх був не просто інженером, а справжнім візіонером, який зумів поєднати тонке розуміння механіки з глибоким спостереженням за природою. Його новаторський біонічний підхід до аеродинаміки став однією з ключових особливостей його винаходів та суттєво вплинув на ранній розвиток авіації.
Головним джерелом натхнення для Етріха стала дивовижна будова насіння рослини Zanonia macrocarpa. Ця тропічна ліана має насіння, що володіє двома широкими, тонкими «крилами», які дозволяють йому планувати в повітрі на значні відстані, ефективно використовуючи потоки вітру для поширення. Етріх був вражений природною стабільністю та ефективністю польоту цієї форми. Він зрозумів, що природа вже створила ідеальний аеродинамічний профіль, який можна було адаптувати для створення літальних апаратів.
Ці спостереження спонукали Етріха до серії ретельних експериментів. У період з 1904 по 1906 роки він активно працював над безмоторним планером, який був сконструйований саме за принципом «крила Zanonia». Ці випробування мали величезне значення, адже вони наочно довели стабільність та передбачуваність польоту апаратів, що мали таку форму. Це стало фундаментальним відкриттям для Етріха, підтвердивши правильність його біонічного підходу.
На основі своїх досліджень та експериментів, Іго Етріх у 1905 році отримав патент на свій Zanonia wing. Цей патент включав не лише унікальну форму крила, що імітувала насіння Zanonia, а й інноваційну для того часу систему з двома контрроторними гвинтами, яку він також спроєктував сам. Поєднання цієї природної форми з власною інженерною думкою дозволило Етріху створити літаки, які були не тільки ефективними, а й напрочуд стабільними, закладаючи основи для подальших успіхів у авіабудуванні, зокрема для легендарного Etrich Taube.
Спадщина Іго Етріха та вічне визнання
Іго Етріх по праву вважається одним із найвизначніших основоположників світової авіації, і його здобутки далеко вийшли за межі його життя. Сучасні вчені та інженери XXI століття одностайно визнають його підхід як ранній і блискучий приклад міждисциплінарного дизайну, що базувався на біоніці.
Його інновації та успіхи безперечно вплинули на подальший розвиток авіабудування. Серед тих, хто відчував його вплив, були такі відомі конструктори, як Ернст Гайнкель, який отримав цінні знання та кадри завдяки співпраці з Етріхом у Hansa-Brandenburg. Навіть Ернст Румплер, відомий німецький авіаконструктор, використовував конструкцію Етріха без ліцензії, що свідчить про значущість та ефективність його розробок.
Здобутки Іго Етріха не є лише надбанням історичних документів – вони доступні для огляду у Віденському технічному музеї (Technisches Museum Wien). Хоча це, можливо, і не найбільша авіаційна колекція, вона є надзвичайно цінною, адже містить довоєнні літаки та апарати часів Першої світової війни, що мають величезне значення для історії австрійської авіації. Найважливішим експонатом цієї колекції, що гідно займає центральне місце у головному атріумі музею, є літак Etrich-II Taube («Голуб») 1910 року. Його унікальний дизайн у стилі пташиного крила не лише візуально вражає, але й слугує постійним нагадуванням про геніальність Іго Етріха, чиї ідеї та творіння буквально окрилили XX століття.
Джерела: www.ctie.monash.edu.au, acesflyinghigh.wordpress.com, www.historynet.com, www.ictrutnov.cz