Сучасні люди не можуть уявити своє життя без телефону, адже за допомогою його можна здійснювати дзвінки, користуватися різними додатками, листуватися. До 19 століття віденці навіть гадки не мали що таке телефон, і як ним користуватися, і лише тільки в середині століття сталося диво.
Важлива подія в житті Відня сталася 1 серпня 1886 року, адже саме тоді в місті офіційно почали використовувати державну телефонну мережу завдяки лінії Відень-Брно. Щоб здійснити телефонний дзвінок, необхідно було записатися в Центральному офісі Державного телеграфу, який розташовувався на Берзеплац. Незабаром мережу розширили, і телефони встановили по всьому місту, повідомляє viennafuture.eu.
З чого все починалося?
У 1861 році німецький винахідник Філіп Рейс уперше продемонстрував у Франкфурт-на-Майні апарат, який він створив для ознайомлення своїх студентів з будовою людського вуха.
За допомогою апарата двоє людей могли легко спілкуватися одне з одним на невеликій відстані в кілька метрів. Через 15 років Александр Белл подав заявку на реєстрацію свого винаходу – “телеграфу, що розмовляє”, а в 1878 році експерименти австрійського інженера-електрика Франца Ніссля викликали здивування у професорів. Чоловік представив у Віденському технічному університеті свій телефонний апарат.
У 1881 році телефонія досягла тієї якості, яка давала змогу реалізувати її у комерційних цілях. Міністерство торгівлі видало ліцензії приватним компаніям на створення телефонних систем.
Допомога держави
У міру того як новий спосіб зв’язку поступово ставав дедалі популярнішим, ідея долучитися до його розвитку виникла і в держави. З ініціативи тодішнього міністра торгівлі Фриденталя відбулося розширення лінії Відень-Брно. Однак спершу довелося розв’язати важливу проблему. У зв’язку з тим, що телефонні лінії прокладали поруч із телеграфними, їхні електричні імпульси спричиняли сильну напругу в телефонних дротах, це погіршувало якість зв’язку.
У 1882 році бельгійський учений Риссельберг зміг розв’язати цю проблему на технічному рівні, також він забезпечив можливість телеграфного й телефонного зв’язку одним тим самим дротом. Завдяки цьому відкриттю, у Відні змонтували першу міжміську лінію Державного телефону.
Уже в 1886 році у Відні було завершено будівництво телефонної лінії. Після цього перевірили якість зв’язку, яка виявилася хорошою. Таким чином, 1 серпня того ж року лінію Відень-Брно офіційно ввели в експлуатацію.
Важливі правила
Виникає питання, а як же здійснювалися перші дзвінки між Віднем і Брно? Нелегко, адже були ще й правила. З квітня до вересня можна було телефонувати з 7:00 до 9:00 години ранку, а з жовтня до березня — з 8:00 до 9:00 години ранку.
Учасники телефонної розмови ділилися на дві категорії — той, хто запрошує, і той, хто запрошений. Перший мав зареєструвати телефонний дзвінок, а другий — вчасно підняти слухавку. Тарифна плата вилучалася з того, хто запрошував, тобто зареєстрованого користувача. Плату потрібно було вносити до дзвінка, за 5 хвилин розмови віддавали 1 гульден. Якщо цього часу було недостатньо, то людина могла продовжити розмову, доплативши ще 1 гульден, але це тільки за умови, що на цей час не була призначена розмова наступного абонента.
У 1888 році у Відні створили перші громадські телефонні станції, які розташовувалися в головному поштовому відділенні на Фляйшмаркт. У цей період було створено ще одну міжміську лінію, до якої під’єднали Баден-Бад-Феслау, Вінер-Нойштадт, Медлінг та інші.
Таким чином, щороку телефонна мережа Відня розвивалася і ставала дедалі більшою. Люди активно користувалися нею, адже могли поспілкуватися зі своїми друзями, рідними, які мешкали в інших містах і навіть країнах.
