Ім’я цієї великої людини відоме не тільки в Австрії, а й далеко за її межами. Своїм винаходом Йозеф Мадерспергер зробив великий внесок у розвиток швейної промисловості, пише viennafuture.eu.
Переїзд до Відня
З’явився на світ Йозеф у 1768 році в невеликому містечку Куфштайн, Тіроль. Георг батько хлопчика володів, невеликим бізнесом, з раннього віку він привчив сина до роботи. У 1790 році трапилася пожежа, внаслідок якої все майно сім’ї згоріло, тому в пошуках кращого життя вони вирушили до Відня.
У новому місті 12-річному хлопцеві видалося нелегко, він влаштувався працювати в невелику швейну майстерню, де умови праці були дуже складними. Йозеф йшов на роботу рано вранці й приходив пізно вночі. Тоді він навіть не підозрював, що незабаром це дасть гарний результат.
Відточуючи щодня майстерність і швидкість, юнакові на думку спала геніальна ідея: використовуючи дерево і метал створити агрегат, який прискорить шиття. Для цього пристрій має ідеально повторювати всі рухи рук. Щоб втілити цю ідею в реальність, потрібно було створити надійний механізм, тобто виконати надскладну роботу.
Поставивши собі ціль, хлопець умовив директора майстерні дати йому час на розробку, яка принесе велику користь для кравців. Мало того, що вона спростить працю, так ще й скоротить робочий день. Для створення своєї першої машинки Йозефу знадобилося 15 років.
Нелегкий шлях
Якось у бібліотеці хлопцеві потрапила до рук книжка, в якій описувалися характеристики незвичайних голок Візенталя з двома вістрями та з вушком біля загостреного кінця. Мадерспергер зрозумів, що цей інструмент стане йому в пригоді для реалізації ідеї. Незабаром юнак придбав ці голки, і спробував їх у дії, за допомогою них він зміг зшити тканину, яку голка проколювала зверху і знизу.
У 1814 році геній представив винайдений зразок пристрою, який нагадував звичайну дерев’яну шафу з приставленим круглим столиком. У її кришці розміщувався виріз, через який проходила голка. На поверхні лежала рамка, в ній затискалася тканина. У корпусі були встановлені головні механізми машинки, які приводилися в робочий стан держаком. Він кріпився на вал з кулачками, за допомогою яких змінювалася траєкторія рамки. Як показала практика, машинка шила зі швидкістю 100 стібків на хвилину.
У 1814 році геній познайомив світ зі своїм винаходом і механізмом його роботи, після чого здобув широку популярність і успіх. У квітні цього ж року Мадерспергер подав заявку на патентування машинки, однак йому відмовили, посилаючись на те, що вона має безліч недоліків. Чоловіка зачепила несправедлива відмова і він почав боротися з відомством. Тяганина тривала рік, домогтися свого Йозеф зміг лише після подачі апеляції до вищої інстанції на ім’я імператора. У 1815 році Франц I особисто підписав патент на винахід.
Після суперечок чиновники все ж визнали, що їхнє рішення було помилковим, а винахід автора чудово працює. Однак у цій дії з їхнього боку був певний підступ. Австрійська бюрократія була настільки жорстокою, що виставила рахунок винахіднику, та ще й у такому обсязі, який він не зміг оплатити. Йозефу нічого не залишалося, як тікати з країни. Так і не отримавши підтвердження оплати, Австро-угорське відомство не зберегло патент.
На щастя, Йозеф опублікував буклет, у якому описав свій винахід і його роботу. Це дало можливість нащадкам зрозуміти принцип дії машинки. У 1818 році чиновники вирішили помилувати Мадерспергера, знизили суму податку за патент, проте було вже пізно. Якби не преса й обговорення винаходу в суспільстві, то напевно цього б не сталося. Одне віденське видання опублікувало репортаж про успішні випробування швейної машинки Мадерспергера.
Що стосується життя Йозефа, то відомо, що свої останні дні життя він доживав у злиднях. Помер чоловік у 83-річному віці в будинку для літніх людей Святого Маркса у Відні. Через багато років люди все ж змогли оцінити його винахід і внесок у швейну промисловість. На честь великого винахідника, в головному парку Відня встановили пам’ятник, а в Куфштайні відкрили музей швейних машин імені Мадерспергера.
