Відень має велику кількість унікальних історичних будівель. Однією з таких є замок Вільгельміненберг, який розташований у районі Оттакринг. Спочатку він був мисливською резиденцією, виконаною в стилі пізнього бароко. Однак незабаром став справжньою спадщиною австрійської столиці, яка належала не одному поколінню, пише viennafuture.eu.
Власність кількох династій
Історія бере свій початок з 18 століття. Граф, генерал-фельдмаршал австрійської армії Моріц фон Лассі придивився до земель, розташованих на пагорбі Оттакринг, з величезним парком, який до них прилягав. Через кілька днів після їхнього придбання, він одразу ж розпочав зведення своєї літньої резиденції. Збудовану споруду назвали замком Лассі.
У 1780 році маєток у друга купив російський посол у Відні князь Голіцин. У 1793 році після смерті князя його володіння разом із замком перейшли у спадок графу Румянцеву. Однак тому не сподобалися такі великі хороми, і він вирішив їх продати. Таким чином, Вільгельміненберг змінив кілька господарів.
У 1824 році його придбав французький граф Жюль Монтлеарт. У зв’язку з постійними перепродажами замок ніхто не підтримував, тому незабаром він був у дуже поганому стані. У 1838 році Монтлеарту довелося провести реконструкцію Вільгельміненберга і прибудувати до нього 2 додаткових крила. Після смерті Жюля і його дружини родичі почали судитися за спадок, проте в 1866 році замок дістався синові пари, герцогу Моріцу Монтлеарту. Чоловік вирішив його подарувати своїй коханій дружині Вільгельміні. Варто зазначити, що після смерті подружжя поховали в неоготичному мавзолеї поруч із замком.
Далі Вільгельміненберг купив Райнер Віттельсбах, принц Баварії. У період з 1903 року по 1908 рік він дав наказ знести старий замок і на його місці звести новий. Нелегку роботу довірили найкращим архітекторам Ігнацу Совінські та Едуарду Фрауенфельду. Будівництво обійшлося Віттельсбаху майже в 1,5 мільйона крон, унаслідок чого маєток набув вигляду в дусі неоампра. Також у цей період реконструювали парк у стилі англійського саду й звели в ньому багато нових будівель.
У 1913 році Вільгельміненберг успадкував племінник Ігнаца Леопольд Габсбург. Під час Першої світової війни у Вільгельміненберзі створили госпіталь, потім реабілітаційний центр. У 1922 році замок купив цюрихський банкір Вільгельм Амман, а в 1927 році міські чиновники викупили палац. Відтоді Вільгельміненберг став головною будівлею для багатьох організацій.
Лише тільки після Другої світової війни, палац почали використовувати в окремих випадках, найчастіше в ньому проводили фестивалі, концерти. Таким чином, дуже скоро він занепав.
У період з 1986 року по 1988 рік його відреставрували й відкрили тут готель. Повторний ремонт проводили в період з 2000 року по 2003 рік.
Унікальна архітектура
Замок являє собою витягнутий двоповерховий комплекс, вкритий високими мансардними дахами. До центрального крила примикають одноповерхові п’ятивіконні крила, що ведуть до бічних павільйонів. Центральний корпус з обох боків увінчаний фронтонами, прикрашеними орнаментом. На першому поверсі розташований під’їзд для автомобілів. Його колони підтримують великий балкон. Ризаліти розділені широкими гігантськими пілястрами з квітковими капітелями.
Яскравий квітковий декор також простежується у віконних люнетах. Усередині знаходяться 2 зали, західний обладнаний кесонною стелею і фризом, а той, що розташований з боку від саду, прикрашений чудовою ліпниною в стилі необароко. Навіть попри різні перебудови Вільгельміненберг зберіг свою архітектурну красу. Багато людей, відвідують готель, який у ньому відкритий лише для того, щоб відпочити й помилуватися красою природи та архітектурним шедевром.
