Відень має велику кількість унікальних історичних будівель. Однією з таких є замок Вільгельміненберг, який розташований у районі Оттакринг. Спочатку він був мисливською резиденцією, виконаною в стилі пізнього бароко. Однак незабаром став справжньою спадщиною австрійської столиці, яка належала не одному поколінню, пише viennafuture.eu.
Власність кількох династій
![](https://viennafuture.eu/wp-content/uploads/sites/68/2024/02/ugb9cijoabjar5gynlwgcurdajhj59nrmkd1zbzud63xaywymxwwyt8pkay2q39xtd1y0qmpmd_2pyq5i9vn40zqyrxlac_3njjuaga0eyyxec3znx4gssl9zlq2tevzsbidqma8tfkjqrtmeforzwi.jpg)
Історія бере свій початок з 18 століття. Граф, генерал-фельдмаршал австрійської армії Моріц фон Лассі придивився до земель, розташованих на пагорбі Оттакринг, з величезним парком, який до них прилягав. Через кілька днів після їхнього придбання, він одразу ж розпочав зведення своєї літньої резиденції. Збудовану споруду назвали замком Лассі.
У 1780 році маєток у друга купив російський посол у Відні князь Голіцин. У 1793 році після смерті князя його володіння разом із замком перейшли у спадок графу Румянцеву. Однак тому не сподобалися такі великі хороми, і він вирішив їх продати. Таким чином, Вільгельміненберг змінив кілька господарів.
У 1824 році його придбав французький граф Жюль Монтлеарт. У зв’язку з постійними перепродажами замок ніхто не підтримував, тому незабаром він був у дуже поганому стані. У 1838 році Монтлеарту довелося провести реконструкцію Вільгельміненберга і прибудувати до нього 2 додаткових крила. Після смерті Жюля і його дружини родичі почали судитися за спадок, проте в 1866 році замок дістався синові пари, герцогу Моріцу Монтлеарту. Чоловік вирішив його подарувати своїй коханій дружині Вільгельміні. Варто зазначити, що після смерті подружжя поховали в неоготичному мавзолеї поруч із замком.
Далі Вільгельміненберг купив Райнер Віттельсбах, принц Баварії. У період з 1903 року по 1908 рік він дав наказ знести старий замок і на його місці звести новий. Нелегку роботу довірили найкращим архітекторам Ігнацу Совінські та Едуарду Фрауенфельду. Будівництво обійшлося Віттельсбаху майже в 1,5 мільйона крон, унаслідок чого маєток набув вигляду в дусі неоампра. Також у цей період реконструювали парк у стилі англійського саду й звели в ньому багато нових будівель.
У 1913 році Вільгельміненберг успадкував племінник Ігнаца Леопольд Габсбург. Під час Першої світової війни у Вільгельміненберзі створили госпіталь, потім реабілітаційний центр. У 1922 році замок купив цюрихський банкір Вільгельм Амман, а в 1927 році міські чиновники викупили палац. Відтоді Вільгельміненберг став головною будівлею для багатьох організацій.
Лише тільки після Другої світової війни, палац почали використовувати в окремих випадках, найчастіше в ньому проводили фестивалі, концерти. Таким чином, дуже скоро він занепав.
У період з 1986 року по 1988 рік його відреставрували й відкрили тут готель. Повторний ремонт проводили в період з 2000 року по 2003 рік.
Унікальна архітектура
![](https://viennafuture.eu/wp-content/uploads/sites/68/2024/02/co-tiecs66jocfvf44shrjndnwkuc7bycx6hix-zijpumcxnx45-8lomzjn7mfdl-nc3_eiad2h4qbpqudongd8ng2dsk7l6mblop75dpudvctbfgfa27aztcqfeuwfsbswbylv96strffnervcdwiu.jpg)
Замок являє собою витягнутий двоповерховий комплекс, вкритий високими мансардними дахами. До центрального крила примикають одноповерхові п’ятивіконні крила, що ведуть до бічних павільйонів. Центральний корпус з обох боків увінчаний фронтонами, прикрашеними орнаментом. На першому поверсі розташований під’їзд для автомобілів. Його колони підтримують великий балкон. Ризаліти розділені широкими гігантськими пілястрами з квітковими капітелями.
Яскравий квітковий декор також простежується у віконних люнетах. Усередині знаходяться 2 зали, західний обладнаний кесонною стелею і фризом, а той, що розташований з боку від саду, прикрашений чудовою ліпниною в стилі необароко. Навіть попри різні перебудови Вільгельміненберг зберіг свою архітектурну красу. Багато людей, відвідують готель, який у ньому відкритий лише для того, щоб відпочити й помилуватися красою природи та архітектурним шедевром.