Сучасні містяни Відня мають змогу користуватися комп’ютерами, проте у 1957 році австрійці могли лише спостерігати за технологічними розробками американських інженерів. У 1958 році після двох років кропіткої праці створена у Відні обчислювальна машина отримувала вже останні штрихи. Вчений, інженер Гайнц Земанек швидко вигадав їй назву – “Mailüfterl” (травневий вітерець), пише viennafuture.eu.
Невдовзі інженер зізнався, що це була нелегальна витівка, оскільки офіційних дозволів на розробку комп’ютера він не отримував, працював з групою студентів. Крім цього, ні університет, ні держава не надали жодної фінансової підтримки.
Хто такий Гайнц Земанек?
Народився Гайнц у Відні в 1920 році. У 1944 році Земанек отримав диплом інженера в Технічному університеті. Після Другої світової війни служив у підрозділі зв’язку, паралельно викладав у школі розвідки в Салоніках. Пізніше, він почав займатися радіолокаційними дослідженнями в “Zentralversuchsstelle für Hochfrequenz-Forschung”.
Після закінчення Другої світової війни Гайнц намагається заснувати компанію з електроніки, але нічого не виходить і він вирішує повернутися до академічного життя. У 1947 році Земанек вступає до Віденського технічного університету.
З 1948 року по 1949 рік Гайнц перебуває у Сорбонні, працює у вищій школі телекомунікацій та дослідницькій лабораторії “РТТ”. У 1951 році Гайнц здобуває докторський ступінь за роботу на тему “Zeitteilverfahren in der Vielfachtelegraphie”. Йому видають дозвіл на викладання й він стає асистентом.
У 1961 році Земанек був призначений першим керівником віденської лабораторії “IBM”. У той період він відіграв дуже велику роль у створенні визначення мови програмування PL/I. У 1971 році Хайнц став президентом Міжнародної федерації обробки інформації.
Розробка комп’ютера
Так само як і перший у світі комп’ютер, “Mailüfterl” працював на транзисторах, що забезпечувало його високу продуктивність. “Mailüfterl” був значно меншим за своїх лампових побратимів, вимагав мало енергії, а отже, не потрібно було встановлювати охолоджувач. Робота видалася складною, адже отримати потрібну кількість транзисторів для створення хорошого комп’ютера було непросто.
Завдяки щасливому випадку 3000 транзисторів команді розробників дала компанія “Philips”. Попри те, що ці елементи були призначені для використання в слухових апаратах, вони ідеально підходили для електронних схем.
Коли коробка майбутнього комп’ютера вже була готова, команда почала займатися розробкою програмування. У травні 1958 року “Mailüfterl” обчислив просте число. У 1959 році була розроблена музично-теоретична програма композитора Ганнса Єленіка. Після 60 годин обчислень “Mailüfterl” видав результат.
Комп’ютер був добре програмованим. Інженери використовували його для виконання простих математичних обчислень.
Оскільки фахівці не могли сидіти склавши руки поруч із машиною, яка годинами виконувала обчислення, вони під’єднали головний акумулятор “Mailüfterl” до телефона. Таким чином, телефонували з дому і за звуком могли визначити, чи працює ще програма.
Світове визнання
У той період розробляти комп’ютери могли тільки приватні компанії, які мали на це дозволи. Тому зовсім не дивно, що компанія “IBM” дуже швидко дізналася про “Mailüfterl”. У 1961 році це підприємство викупило комп’ютер “Mailüfterl” і запропонувало Земанеку стати керівником “Laboratory Vienna”. Інженер та його команда погодилися, адже розуміли, що зможуть домогтися гарних результатів у майбутньому. Незабаром вони переїхали.
В “IBM” перший комп’ютер “Mailüfterl” використовували ще кілька років, аж поки в 1965 році він не перестав функціонувати. У 1966 році його офіційно вивели з експлуатації. У 1973 році його оригінал встановили в експозиції Технічного музею у Відні.
Наукове та історичне значення першого віденського комп’ютера заперечити неможливо, і навіть компанія “Google” у 2013 році відзначила цю подію документальним короткометражним фільмом.
Щодо Земанека, то, працюючи в “Laboratory Vienna”, він зосередився на вивченні та розробці мов програмування. У 1970 році міжнародного значення набули роботи “Vienna Definition Language” і “Vienna Development Method”.
У 1980 році Земанек формально вийшов на пенсію. Він зберіг свій ентузіазм до досліджень до глибокої старості. Його наукова творчість включає 7 книг на тему комп’ютерної техніки.
Завдяки своєму великому внеску в розвиток інформаційних технологій, Земанек здобув велику кількість нагород та почестей. Він став президентом і засновником Австрійського комп’ютерного товариства, яке з 1985 року присуджує “Премію Хайнца Земанека”.
У 2003 році інженер був відзначений нагородою Віденської архієпархії та премією “Kardinal Innitzer-Preis”.
Практично до останніх днів свого життя, інженер, комп’ютерний геній продовжував читати лекції, писав наукові статті. Завдяки його наставництву велика кількість людей змогла здобути цінні знання і стати професійними інженерами.
У 2004 році великий професор Земанек помер, а його унікальні роботи продовжують використовувати сучасні інженери.
