Ім’я цієї людини відоме в усьому світі. Він знаменитий винахідник, підприємець, який не тільки спростив життя людям, а й прославив свою країну. Австрійська імперія не залишилася перед ним у боргу, оплатила почестями, титулами та шаною. У цьому матеріалі на viennafuture.eu розберемося, як Вельсбах зміг досягти успіху.
Дитинство і юність
З’явився на світ Карл у Відні. Про дитинство талановитого винахідника відомо мало інформації. Батько хлопця Алоїс народився в бідній сім’ї, проте це не стало перепоною для досягнення успіху. Хлопець зміг здобути освіту. Далі він обійняв посаду директора великої віденської компанії, яку зміг привести до розвитку і тим самим прославити на весь світ. Незабаром Алоїс винайшов високошвидкісний і автоматичний друкарський верстат. За це його ввели у дворянство.
У 1858 році в родині народився син Карл. Хлопчик ріс спокійною, допитливою дитиною. Батьки його дуже любили, давали малечі все найкраще. Алоїс помітив у сина схильності до науки в ранньому віці й сприяв їхньому розвитку, підтримуючи Карла у всіх його починаннях.
Після закінчення школи Карл захопився хімією і почав її досконально вивчати у Віденському та Гейдельберзькому університетах. Навесні у 1882 році, здобувши докторський ступінь, хлопець знову повернувся до Відня й почав будувати свою кар’єру. Тут він влаштувався працювати на хімічний завод, де зайнявся проведенням досліджень рідкоземельних металів. Незабаром Вельсбах був призначений керівником хімічної лабораторії.
Великі винаходи
Професійна кар’єра Карла розпочалася в 1885 році. Саме тоді винахідник довів усім, що елемент діодим — це суміш двох інших хімічних елементів, які він назвав неодимом і празеодимом. Під час дослідження вчений виявив дуже яскраве світіння церію та інших елементів за високих температур. Таким чином, у 1885 році винайшов гартівну сітку, яка сприяла поліпшенню газового освітлення. Сітка посилювала світність газового полум’я і скорочувала його витрату.
У 1900 році Карл запропонував застосовувати в електричних лампах розжарювання замість вугільної осмієву нитку. Оскільки осмій був дуже дорогим, цей винахід не набув широкого поширення. Однак він визначив перехід на вольфрамові нитки, які використовуються досі.
У 1903 році Вельсбах розробив кремній. Це сталося завдяки виявленню сплаву фероцерію. Сплав, створений із церію і заліза, давав змогу отримати іскру під час тертя за допомогою фрезерного запального колеса. У 1907 році Карл Вельсбах почав продавати свої кремнієві запальнички, які називалися “Auers Cereisen”. Його продукція мала популярність в Австрії.
Останні роки життя
У 1893 році Карл купив старий замок Растенфельд і віллу Марієнхоф у Мельблінзі, на місці якої незабаром побудував замок Вельсбах. Варто зазначити, що давня традиція багатих австрійців купувати нерухомість, а після відновлювати її, збереглася досі. Крім цього, вона вважається хорошим тоном, що підкреслює високий статус сім’ї.
Незабаром Вельсбах прийняв рішення відкрити свій бізнес. Після смерті свого колишнього вчителя Бунзена, він придбав його бібліотеку. Далі знайшов собі хорошого партнера, однодумця, яким став Адольф Галлій. Разом вони реєстрували патенти в різних країнах світу й отримували від цього хороший дохід у вигляді відсотка від продажів.
У 1929 році Карл Ауер Вельсбах пішов з життя. Його поховали у Відні на елітному цвинтарі “Hietzinger Friedhof”, де покояться душі відомих австрійців. На честь великого винахідника Вельсбаха випустили монети й марки. Також його ім’ям було названо безліч студентських стипендій.
