Протягом століть Австрійська імперія славилася своїми унікальними винаходами та відкриттями. Все завдяки талановитим ученим. Йозеф Гартмут один з таких. Він був багатогранною особистістю, пробував себе в архітектурі, підприємництві, промисловості, благодійності. За яку б справу не брався Йозеф, у нього все виходило, пише viennafuture.eu.
Все починалося з архітектури
З’явився на світ Йозеф у лютому в 1758 році у комуні Аспарн-ан-дер-Цайя, яка розташована в Нижній Австрії. Батько хлопчика Антон емігрував сюди з Баварії. Далі влаштувався працювати теслею та різьбярем по дереву. Мати хлопчика походила з небагатої сім’ї муляра. Йозеф був четвертою дитиною з 8 дітей Терезії та Антона. Хоч Гартмути не мали багато грошей, вони намагалися дати все найкраще малечі й змогли добре її виховати.
У підлітковому віці Йозеф вирішив піти стопами діда. У 1771 році хлопчик почав вчиться на муляра. Йому дуже подобалося пізнавати нове, він старанно виконував свої перші вироби.
Коли Мейсл дядько Йозефа по материнській лінії, був призначений керівником будівництва палацу Ліхтенштейнів, розташованого у Відні, Гартмут вирішив поїхати разом із ним до столиці. Незабаром хлопець здобув хороший досвід у проєктуванні та став головним будівельником. У 1787 році Мейслу надійшло замовлення на розширення палацу Ліхтенштейнів у Відні, проєктування фасаду він довірив Гартмуту. Це і був перший серйозний досвід хлопця в архітектурі. Уже в 1790 році Йозеф став головним архітектором цього об’єкта.
Перебуваючи у Відні, Гартмут не тільки працював, а й зустрів кохання всього свого життя. Його обраницею стала вдова Елізабет Маршан, з якою у шлюбі вони нажили 4 дітей.
Тривалий період часу Йозеф працював над палацом Ліхтенштейнів. Досить швидко він зарекомендував себе з позитивного боку, і легко став керівником з будівництва в Богемії, Моравії. Після цього архітектору почали довіряти ремонти господарських будівель, шкіл, церков та інших об’єктів.
Винаходи Гартмута
Варто зазначити, що в Австрійській імперії Йозеф прославився не тільки своїм архітекторським талантом і здобутками, а й винаходами, над якими він почав працювати з моменту зведення палацу у Відні. Всі його розробки, патенти були результатом експериментів, які він проводив, щоб забезпечити ефективну взаємодію з будівельними матеріалами.
У 1789 році Гартмут винайшов новий вид фаянсу для виготовлення посуду, який ще називають віденським фаянсом. У 1802 році він побудував механічний кам’яний прес, який використовувався у виробництві кам’яних блоків зі штучного цементу. Ба більше, у 1810 році Йозеф винайшов штучну пемзу. Загалом, за все життя ця людина зробила безліч відкриттів: від будівельних розчинів до рідкого чорнила.
Підприємницька діяльність
Зрозумівши, що винаходи мають популярність не тільки в Австрії, а й далеко за її межами, Йозеф приймає рішення відкрити свій бізнес. Таким чином, у 1790 році він створює у Відні фабрику з виробництва олівців і фаянсу. На той момент йому якраз вдалося зробити грифелі з глинистих мінералів і графітового порошку. Ці інновації дали змогу Йозефу зробити свою продукцію відмінною від наявних аналогів олівців на ринку. І все завдяки простому виробництву та низькій ціні.
Однак на той час виготовлення такої продукції займало багато часу і вимагало хороших потужностей. Майстрам доводилося вирізати грифелі з цільних шматків графіту, які імпортувалися в Європу з Англії. Метод Гартмута дав змогу створювати олівці 6 різних ступенів твердості.
У 1828 році Йозеф віддав керівництво своїм підприємством синові Карлу. У 1848 році чоловік переніс його в Чеські Будейовиці. Карл продовжив дослідження батька і зміг винайти олівці “Koh-i-noor”, які мали 17 ступенів твердості. Це викликало справжній фурор у суспільстві, і незабаром компанія “L.&C. Hardtmuth” вийшла на міжнародний ринок. У 1852 році син Карла й онук Йозефа Франц став партнером у сімейному бізнесі. Він зміг зміцнити репутацію підприємства шляхом її розширення. Під його керівництвом група компаній “L.&C. Hardtmuth” за рік випускала близько 40 мільйонів олівців. Тільки вдумайтесь в цю цифру!
Добрі вчинки, останні роки життя
Йозеф Гартмут проявив себе як меценат. Він обожнював музику, і завжди намагався допомогти фінансово талановитим людям. Яскравий приклад цьому просування Вольфганга Моцарта, Франца Шуберта.
У 1816 році Йозеф помер, його життя забрала хвороба, яка прогресувала протягом багатьох років. Поховали цю знамениту людину поруч із Шубертом і Бетховеном на цвинтарі Верінга. У 1894 році в одному з районів Відня відкрили вулицю Гартмутгассе, названу на честь винахідника. Крім цього, у будинку, де народився Йозеф в Аспарн-ан-дер-Цайя, встановили меморіальну дошку.
Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що домогтися світового успіху Гартмут зміг завдяки своєму дослідницькому таланту. Він любив пізнавати нове, не боявся експериментувати. Тривалі роки його праці дуже скоро дали позитивний результат. Сучасні люди завдячують винаходу Гартмута.
