Сучасні городяни Відня звикли, що кожного дня вулиці міста освітлюються тисячами лампочок. Але з моменту існування Відня все було по-іншому. Владі довелося докласти значних зусиль, щоб забезпечити якісне освітлення, пише viennafuture.eu.
Перше вуличне освітлення
Вуличне освітлення у Відні було облаштовано в 1687 році в той період, коли в лампах горіла олія. Першими такими світильниками були 17 ламп, встановлених на Доротеергассе в першому районі. Історично склалося так, що на цій вулиці розташувалися будинки високопоставлених осіб Габсбурзького двору, а до 18 століття її оточувало безліч палаців, і вона вважалася найбільшою вулицею Відня.
Попри те, що на Доротеергассе з’явилися перші вуличні ліхтарі, на інших вулицях їх почали встановлювати тільки наприкінці 1688 року, саме в цей період все місто освітлювалося. Навіть попри те, що освітлення було не особливо яскравим, містяни раділи тому, що є.
Газове освітлення було незручним у використанні, адже доводилося постійно вручну запалювати, гасити, чистити й ремонтувати обладнання. Усі ці роботи робили лампівники. Ці люди групами по 2-3 людини ходили по місту з довгими палицями й в сутінках запалювали лампи, а опівночі гасили.
Багато лампівників використовували драбини, адже доводилося для запалювання ламп підійматися на висоту. Така робота була дуже небезпечною, оскільки кінні екіпажі часто під’їжджали дуже близько до стовпів і збивали драбини.
У 1881 році відбулося одруження принца Рудольфа і принцеси Стефанії Бельгійської. Віденська газова компанія зробила подарунок молодятам — встановила на бульварі Рінгштрассе величезну тріумфальну арку, яку освітлювали безліч маленьких газових ліхтариків.
Однак газове освітлення було не тільки вигідним, а й небезпечним. Яскравий приклад цьому катастрофічна пожежа в театрі “Ringtheater”, що трапилася в 1881 році. Вона була спричинена незакритим газовим полум’ям. Крім цього, люди часто скаржилися, що запах газу, який постійно стояв на вулиці, спричиняє в них нездужання, головні болі. Попри це, городяни продовжували користуватися таким освітленням, адже альтернативи не було.
Газові лампи набули поширення у Відні перед початком Першої світової війни. Станом на 1913 рік у місті було 45 000 ламп. Однак незабаром вони дуже швидко почали зникати, так само як і масляні, адже на зміну їм прийшли електричні, які були безпечнішими та набагато дешевшими.
Таким чином, остання газова лампа у Відні знаходилася в Гітцингу і згасла назавжди 27 листопада 1962 року о 16:00.
Освітлення для простого люду
У 1900 році палаци Хофбург і Шенбрунн були оснащені електричним освітленням. До цього імператорські маєтки здебільшого освітлювали свічками. Відомо, що його величність імператор Франц Йосиф дуже боявся пожеж, тому не бажав встановлювати газове освітлення у своїх резиденціях.
У будинках простих людей газове освітлення з’явилося наприкінці 1820 року, і вже наприкінці століття, а точніше в 1873 році Відень остаточно перейшов на електричне освітлення. Варто зазначити, що в той період уперше “кольорові вогні” висвітлили собор Святого Стефана. У приватних домоволодіннях деяких районів Відня електрика з’явилася тільки в 1920 році.
Газ і електрика стали незамінними, адже вони давали світло, приводили в дію різні побутові прилади, трамваї. Можливість створювати світло за допомогою одного натискання кнопки змінила весь світ, життя, роботу людей, вигляд міста. Після появи електрики заводи могли повноцінно працювати вночі, а люди без перешкод ходити нічними вулицями.
Сучасний Відень особливо взимку виглядає дуже гарно, адже його вулиці освітлюються великою кількістю сучасних лампочок.
