Жителі Відня звикли до комфортного пересування на громадському транспорті. Нові автобуси, трамваї щодня перевозять своїх пасажирів у різні райони міста. Але так було не завжди, у 19 столітті вулицями міста курсували кінні трамваї, а замість сучасних екоавтобусів були двоповерхові машини з дерев’яними лавами, повідомляє viennafuture.eu.
Перша конка
На початку 1840 року почалася важлива віха в історії віденського громадського транспорту. У цей період було введено в експлуатацію першу кінно-залізничну дорогу. Вона пролягала між Rotenturmtor і Brigittenau, червона лінія проходила по набережній через Матільденплац. Рейки для кінно-залізничної дороги були зроблені з деревини. Екіпажі курсували щодня, строго за графіком.
Однак у червні 1842 року конка припинила своє існування. У жовтні 1865 року запустили перший громадський кінний трамвай, який курсував від Шоттентора до Хернальса. Навесні 1866 року маршрут подовжили від Хернальса до кінцевої зупинки в Дорнбаху.
Імператор Франц Йосиф мав особистий привілейований кінний трамвай, який складався з 28 вагонів.
У1867 році створили товариство “Wiener Tramwaygesellschaft” (WT). Підприємство займалося розробкою та введенням в експлуатацію нових маршрутів. Варто зазначити, що станом на 1873 рік на 37 км шляхів уже курсувало 544 вагони.
У 1871 році для розробки додаткової мережі кінних трамваїв створили “Neuen Wiener Tramwaygesellschaft” (NWT).
У 1896 році влада Відня задумалася над створенням електрифікованої транспортної системи. Уже 1897 року перші електротрамваї курсували вулицями міста. Таким чином, нововведення призвели до повної відмови від кінного трамвая. У червні 1903 року останній кінний трамвай проїхав за маршрутом, що пролягав через вулиці Sechsschimmelgasse і Liechtensteinstraße.
У 1907 році у Відні були введені цифрові та літерні позначення маршрутів. З 1907 року по 1922 рік активно велися роботи з розширення трамвайних вагонів у зв’язку зі збільшенням кількості пасажирів.
Під час Першої світової війни більшість чоловіків було призвано на службу. Тому водіями, кондукторами були жінки.
У 1922 році відбувся остаточний перехід з парових на електричні трамваї.
Перехід на новий рівень
У 1960 році почалася гостра нестача персоналу. У численних трьохвагонних поїздах працювало по 4 людини, у кожному вагоні був 1 кондуктор. З метою економії замість двовісних вагонів було замовлено нові зчленовані, в яких могло працювати на одного кондуктора менше.
У зв’язку з необхідністю подальших скорочень персоналу в грудні 1964 року у Відні вперше ввели в експлуатацію перший безкондукторний вагон. Він був оснащений кнопкою для відчинення дверей, системою автоматичного зачинення дверей зі сходинками та дверними датчиками.
Нововведення дали змогу безпечно керувати трамваєм без участі кондуктора. В той самий час запровадили нову систему оплати за проїзд. Протягом наступних десятиліть усі трамваї в місті відремонтували та переобладнали. У жовтні 1979 року останній кондуктор у Відні вийшов на пенсію.
У 1998 році відбулося ще одне нововведення — містом почали курсувати багатосекційні низькопідлогові трамваї “Ultra Low Floor”. Їхня відстань від дороги становила 19 сантиметрів, а це означає, що для всіх пасажирів забезпечується рівна посадка. Спочатку вони курсували на лініях 65 і 67, а потім на лінії 6.
Сучасні трамваї, оснащені кондиціонерами, світлодіодними дисплеями, що дарує пасажирам комфортний, безпечний проїзд. Станом на 2013 рік у Відні курсувало 500 трамваїв. У 2022 році трамвайна мережа Відня складає 171 км, міські трамваї прохали 27 мільйонів кілометрів.
