Відень, як один із культурних і наукових центрів Європи, має багатовікову історію розвитку аптечної справи та фармацевтики. Від перших середньовічних аптек, що з’явилися в місті ще в XIII столітті, до сучасних наукових досягнень у фармацевтичній галузі – ця історія є відображенням загального прогресу медицини та хімії. Віденські аптеки не лише постачали ліки мешканцям міста, а й відігравали важливу роль у розвитку фармакології, контролю якості медикаментів та медичної освіти. Далі на viennafuture.eu.

Якими були середньовічні аптеки в Австрії

Аптекарі Середньовіччя прагнули створити атмосферу таємничості та дива у своїх майстернях, які тоді були відкриті для покупців. Вони оточували себе екзотичними та демонічними предметами: висушеними крокодилами, гігантськими черепахами, рибою фугу. На полицях стояли баночки з написами, що обіцяли магічні ліки: руки мумій, роги носорогів, кігті лосів, яйця страуса.

На полицях зберігалися есенції в дерев’яних та глиняних посудинах. Для точного дозування використовувалися ваги, а для подрібнення сировини – ступки з заліза або бронзи. У кожній аптеці був робочий стіл, де аптекар готував ліки за рецептами. На жаль, справжній вигляд аптек того часу дійшов до нас лише у вигляді картин та малюнків. 

Цікаво! На той час аптеки були не лише місцем продажу ліків, але й своєрідними музеями рідкостей, де можна було побачити дивовижні та загадкові предмети.

Поява перших аптек у Відні

З занепадом античної культури саме релігійні ордени взяли на себе обов’язки надання медичної допомоги та забезпечення ліками з мотивів християнського милосердя. У монастирях, поряд із лікарняними палатами та трав’яними садами, почали з’являтися і приміщення для зберігання ліків – прообрази сучасних аптек. Саме в монастирях уперше відбулося розмежування професійного лікаря та фармацевта, яке у світовому житті стало нормою з XII століття, коли підготовка лікарів починалася у вищих навчальних закладах.

У Відні важливу роль у розвитку аптечної справи зробили ордени, які займалися доглядом за хворими. Також, з 1624 року цим опікувалися Брати милосердя, що заснували аптеку Zum Granatapfel, у 1715 році – монастирський орден  Elisabethinen, а з 1741 року –  Ursulinen. Безплатні аптеки були на території монастирів та лікарень, таких як Bürgerspital, де спочатку існували лише внутрішні аптеки. Деякі з них згодом отримали право на публічну діяльність.

З розвитком міста виникла потреба у громадських (муніципальних) аптеках. Хоча точні дані про їхню появу малодоступні, згадки про аптекарів починають з’являтися в документах XIV століття, а з XV століття – також у земельних книгах. Перша згадка про аптеку в документах медичного факультету Віденського університету датується 1404 роком, а в 1405 році міська влада розглядала проєкт першого аптечного регламенту. Він включає такі аспекти, як обов’язковий контроль ліків, оподаткування медикаментів, професійні вимоги до аптекарів і заборона суміщення лікарської та фармацевтичної діяльності без дозволу медичного факультету. Наступний аптечний статут був розроблений у 1465 році.

Правове регулювання щодо кількості аптек

У 1564 році імператор Фердинанд I, прагнучи врегулювати суперечки щодо аптечної справи, видав указ, який обмежив кількість аптек у Відні до десяти. Ці аптеки зосереджувалися в районі Грабен – Росмаркт – Штефансплац – Ротентурмштрассе, який у народі називали «аптечним кварталом».

На початку XVIII століття віденські фармацевти об’єдналися в колегію (Gremium pharmaceuticum), до якої мав належати кожен представник цієї професії. Колегія контролювала діяльність своїх членів, видавала закони та правила, а також займалася навчанням аптекарських учнів. У 1782 році колегію було розпущено через звинувачення в постачанні фальсифікованих ліків армії.

Після цього, згідно з указом 1782 року, кожен кваліфікований фармацевт міг відкрити аптеку після складання іспиту перед медичним факультетом. Це призвело до значного збільшення кількості аптек у передмістях. У Відні з’явилося одинадцять нових аптек, а в передмістях – тринадцять.

Протягом XVIII століття зовнішній вигляд аптек зазнав суттєвих змін. Під впливом епохи Просвітництва та розвитку науки з аптек зникли декоративні елементи, а замість них з’явилися прості та функціональні скляні або порцелянові посудини. Замість загадкових кімнат аптеки перетворилися на зручні торгові зали.

Розростання мережі аптек у XIX столітті

На початку XIX століття розвиток аптечної справи тривав. У 1837 році у Відні функціонувало 17 аптек, а в передмістях – 24, тоді як у всій Нижній Австрії їх налічувалося 57. Найстаріші передміські аптеки відкрилися у Нойлерхенфельді (1777), Унтердеблінгу (1817) та Гітцінґу (1822). Пізніше аптеки з’явилися в Медлінґу (1798), Грос-Енцерсдорфі (1821), Гімберзі (1831) та Перхтольдсдорфі (1834).

Після Першої світової війни у ​​Відні функціонувало вже 208 громадських аптек, а в Нижній Австрії – 131. Ця кількість свідчить про значне зростання аптечних закладів у місті та регіоні протягом XIX та початку XX століть. До кінця XX століття кількість аптек продовжувала зростати. На 31 грудня 1990 року у Відні налічувалося 256 громадських аптек, а в Нижній Австрії – 163. Це відображає постійний розвиток аптечної мережі та її важливу роль у системі охорони здоров’я.

Трагедія єврейських фармацевтів у Відні

«Аншлюс» 1938 року став катастрофою для єврейських фармацевтів Відня. Нацистський режим позбавив їх права на професію, конфіскувавши аптеки та ліцензії. Вже у травні 1938 року розпочалася «дика аріїзація», коли аптеки відбиралися без жодних законних підстав. Щоб запобігти продажу аптек самими власниками, нацисти призначили Едвіна Реннера тимчасовим управителем «не арійських аптек». Він розподілив 84 аптеки серед «нелегалів» – членів НСДАП, які отримали їх за заниженими цінами, що становили лише 10-15% від ринкової вартості. До 1939 року всі єврейські фармацевти були позбавлені права на практику.

Після війни родини фармацевтів-біженців намагалися повернути конфісковане майно. Завдяки законам про репатріацію, 55 аптек у Відні було повернуто власникам або їхнім спадкоємцям. Однак цей процес тривав до 1960-х років. Жодна компенсація не могла відшкодувати страждання, яких зазнали єврейські фармацевти та їхні родини. Ця історія є трагічним свідченням нацистських злочинів і нагадуванням про важливість боротьби за справедливість та пам’ять про жертв Голокосту.

Історія аптек у Відні є невіддільною частиною загального розвитку медицини та фармацевтики в Європі. Від монастирських лікарень до сучасних аптечних мереж – кожен етап цього шляху змінювався у підходах до лікування та забезпечення населення ліками.

Алхімія, епоха Просвітництва та розвиток промислового виробництва ліків – кожен з цих періодів залишив свій слід на аптечній справі, трансформуючи зовнішній вигляд аптек, їхні функції та спектр послуг. Алхімічні практики з їхнім акцентом на таємничих речовинах і перетвореннях вплинули на формування ранніх аптечних асортиментів. Згодом, ідеї Просвітництва з їхнім раціональним підходом до знань сприяли розвитку наукової фармації.

Джерела: www.oeaz.at, www.geschichtewiki.wien.gv.at, www.apothekerkammer.at, magazin.wienmuseum.at