Відень 1830-х років – це перехідний період, що став початком так званого «довгого XIX століття», епохи, яка глибоко вплинула на архітектурний вигляд міста. У цей час Відень починає поступово виходити за межі своїх середньовічних стін, готуючись до бурхливого зростання, яке настане в другій половині століття. Архітектура 1830-х років відображає цей перехід, поєднуючи в собі елементи класицизму, що домінував у попередні десятиліття, з новими тенденціями, що зароджувалися. Далі на viennafuture.eu.
Передумови великої розбудови Відня
У 1830-х роках Відень опинився на порозі стрімких змін, які визначили його подальший розвиток протягом усього XIX століття. Це десятиліття стало початком безпрецедентного зростання населення, спричиненого масовою міграцією з Богемських земель. Люди, переважно слуги, підмайстри та некваліфіковані робітники, шукали кращої долі в столиці імперії. Скасування панщини в 1848 році, свобода пересування, закріплена в «Основному законі» 1867 року, та розвиток інфраструктури, зокрема будівництво залізниць, ще більше посилили цю тенденцію.
Однак, стрімке зростання населення призвело до гострої нестачі житла. Місто не було готове до такого напливу людей, що спричинило перенаселення та погіршення умов проживання. Багато хто не міг дозволити собі власне житло, тому був змушений шукати місце ночівлі у притулках або ділити кімнати з іншими робітниками. Це стало однією з головних причин масштабного будівництва, яке розгорнулося у Відні в наступні десятиліття. Місто потребувало змін в архітектурному секторі, щоб задовольнити потреби населення.
Історизм в архітектурі XIX століття
Рінгштрассе, що став символом Відня XIX століття, є чудовим прикладом архітектурного стилю історизму в 30-ті роки. Цей стиль, що панував у той час, характеризувався ідеалізацією історичних форм та їх адаптацією до тогочасних технічних і функціональних потреб. Кожна будівля на Рінгштрассе була спроєктована так, щоб найкраще відображати її призначення.
Парламент, зведений Теофілом Гансеном, був виконаний в елліністичному стилі, що символізувало класичну грецьку демократію. Неоготична ратуша, створена Фрідріхом Шмідтом, уособлювала громадянську автономію міст Фландрії. Церква, збудована Генріхом Ферстелем, відтворювала велич французької готики. Для університету Ферстель обрав італійський Ренесанс, як символ «золотого віку» європейської науки та мистецтва. Імперський форум, і собі, став відсиланням до форумів римських імператорів.
Історизм також характеризувався ідеєю «Gesamtkunstwerk» – синтезу мистецтв. Рінгштрассе, як єдиний архітектурний ансамбль, і кожна окрема будівля розглядалися як витвори мистецтва. Архітектори приділяли увагу навіть найменшим деталям, таким як оздоблення будівель, скульптура та живопис. Це покликало за собою розквіт ремесел та появи художньої індустрії.
Еклектика в архітектурі Відня в 30-ті роки
Архітектура Відня 1830-х років позначена впливом класицизму, який, однак, поступово починає поступатися місцем новим тенденціям. Цей період став часом експериментів з класичними формами, що можна простежити на прикладі творчості Алоїза Піхля.
Перше велике замовлення Піхля, реконструкція палацу Модена (1811-1814), демонструє його прихильність до італійського класицизму. Однак, його головний шедевр, Заміський будинок Нижньої Австрії у Відні (1832-1848), вже показує відхід від суворості класичних канонів. Використання колосальних коринфських колон у три чверті свідчить про вплив італійського маньєризму, що стало новаторством для того часу. Ця тенденція, можливо, зародилася ще в замку Kistapolcsány (1818-1825), де Піхль нетрадиційно поєднав класичну композицію з куполом, натхненним церквою San Simeone Piccolo у Венеції.
Водночас Перша австрійська ощадна каса (1835-1838) є прикладом повернення до чистого неокласицизму. Ця будівля, позбавлена будь-яких прикрас, вражає своєю тектонічною чистотою та масивністю. Загалом, архітектура Відня 1830-х років характеризується еклектичним поєднанням класичних форм з новими тенденціями. Будівлі цього періоду відображають перехідний характер епохи, коли старі традиції поступово поступалися місцем новим віянням.
Симетрія та функціональність
Архітектура того часу представлена різноманітними будівлями, від громадських споруд до житлових будинків. Одним із помітних архітекторів того часу був Франц Лессль, чия творчість відображала перехідний характер епохи. Його ранні роботи, такі як концертний зал для Товариства друзів музики (1830 – 1831), демонструють прихильність до класичних форм. Ця суворо симетрична будівля з трьома порталами та високими вікнами вважається одним із найвидатніших творів того часу.
Житлова архітектура Відня також зазнала змін. Будинок «Zur goldenen Kugel» (1839), зведений Францом Лесслем у співпраці з Хьоґлем, є чудовим прикладом пізньої архітектури житлових будинків. Ця будівля відзначається своєю простотою та функціональністю, що було характерно для тогочасного стилю.
Містобудівне планування також відігравало важливу роль у розвитку Відня. У 1842 році було представлено проєкт розширення міста, який можна вважати передвісником будівництва Рінгштрассе. Цей проєкт передбачав створення нового району з оперним театром, біржею та житловими будинками. Хоча проєкт не був реалізований, він свідчить про прагнення до створення сучасного міського простору.
Вплив епохи бароко на архітектуру 30-х
Безсумнівно, епоха бароко залишила яскравий слід в архітектурному обличчі Відня, і цей стиль продовжував впливати на містобудування навіть у 1830-х роках. У цей період, коли класицизм ще зберігав свої позиції, а нові тенденції лише зароджувалися, бароко залишалося важливою частиною архітектурного ландшафту Відня.
Величні палаци, зведені в епоху бароко, продовжували визначати міський пейзаж. Садовий палац Шварценберга (Schwarzenberg), Prinz Eugens Winterpalais та палац Daun-Kinsky, з їх пишними фасадами та розкішними інтер’єрами, служили нагадуванням про минулу епоху. Імператорський Гофбург, розширений у стилі бароко, залишався серцем імперії.
Церковна архітектура також зберігала вплив бароко. Karlskirche, шедевр Йоганна Бернгарда Фішера фон Ерлаха, з його величним фасадом та вишуканим інтер’єром, продовжував вражати своєю красою. Церква Св. Петра, з її барвистими фресками та скульптурами, демонструвала прагнення бароко до гармонійного поєднання різних видів мистецтва.
Архітектура 1830-х років, від громадських споруд до житлових будинків, демонструє перехідний характер епохи, коли старі традиції поступово поступалися місцем новим віянням. Архітектори експериментували з класичними формами, додаючи елементи маньєризму та функціональності. Загалом, 1830-ті роки стали фундаментом для подальшого архітектурного розвитку Відня, заклавши основу для масштабної забудови Рінгштрассе та формування сучасного міського простору.
Джерела: reisewiki.at, www.habsburger.net, www.geschichtewiki.wien.gv.at, reisewiki.at, www.visitingvienna.com